← Перейти до списку новин

Прес-конференція Української ліги музичних прав

30.03.2009

27 березня в агентстві «Укрінформ» відбулася прес-конференція Української Ліги Музичних Прав, присвячена презентації хіт-парадів «Топ-50 українських пісень» і «Топ-50 українських артистів», які найчастіше лунали в публічних закладах в 2008 році, уперше створених на підставі звітів, отриманих від безпосередніх користувачів музики — барів, ресторанів, кафе, супермаркетів і торгових центрів. Підвести ці підсумки вдалося завдяки тому, що Українська Ліга Музичних Прав, починаючи з 2005 року, відслідковує використання музичних фонограм у публічних закладах, збирає й розподіляє винагороду серед правовласників.

На прес-конференції були присутні: директор Української Ліги Музичних Прав — Олексій Гуменчук, співачка Альона Вінницька, Олександр «Фоззі» Сидоренко (група ТНМК), музичні продюсери — Дмитро Прикордонний і Сергій Большой.

Головне питання, що хвилював журналістів — як збиралася інформація, підводилися підсумки?

Олексій Гуменчук:
— Сам принцип формування хіт-параду  — це передбачені законодавством України звіти користувачів (кафе, барів, ресторанів і т.д.), плюс аналіз плей-листів 27 українських радіостанцій. Кожний квартал ми аналізуємо приблизно 40 тисяч пісень, знаходимо правовласників і виплачуємо належні їм винагороди. Відповідно до кількості ротацій артист займає відповідне місце, і в кого більше ротацій, той і одержує більше відрахувань.
Виплати правовласникам відбуваються щоквартально. Якщо брати до уваги, що Франція збирає в рік 1 млрд. євро для артистів, а Голландія — близько 60 млн.євро, то в нас ці суми поки значно менші.
Торік ми зібрали менше трьох мільйонів гривень, але ситуація поступово змінюється в кращу сторону — наприклад, нещодавно при відкритті декількох готелів у Києві в переліку договорів, необхідних для відкриття готелю значилася й плата за музику. Зібрані Лігою гроші, безумовно, розподіляються між не тільки українськими, але й закордонними артистами. Але спочатку ми вирішили презентувати хіт-парад українських артистів, а в перспективі — зробимо й закордонний, і загальний. Система підрахунку дозволяє це зробити без проблем.

Альона Вінницька:
— Надходження від барів, ресторанів дають можливість мені, як творчій людині, приділити більше часу для написання пісень і працювати в студії. Ця схема перевірена часом. Тому що пісні я пишу сама — це не завжди такий легкий процес, як може здатися.
Ми чуємо якісні пісні, які пишуть у Європі, за океаном. У Штатах артистові не треба заробляти гроші постійними корпоративами. Він має стабільний прибуток у випадку, якщо його пісні популярні, і може планувати роботу в студії. А коли його пісні готові й записані, артист і його команда можуть планувати тури, готуватися до них спеціально.
Я дуже сподіваюся, що завдяки діяльності чесних організацій — таких, як Ліга, в Україні буде функціонувати система захисту інтелектуальної власності, що відповідає європейським і світовим стандартам.

Олексій Гуменчук навів приклад щодо того, скільки українська культура втрачає за рік:
— Буваючи в кабміні, я постійно чую цифри — втрати артистів через незаконне використання їхньої творчості становлять приблизно 1 мільярд гривень у рік. До речі, частка українських артистів на ринку збільшилася, тому що з'являється більше гарних пісень. І можна припустити, що, якщо українські виконавці займають у ротаціях радіостанцій, припустимо, порядка 30–40 %, то вони могли б одержати 300–400 млн. грн. Я знаю людей, які такі ж суми намагаються вибити з Мінкульту на розвиток української культури. А якби дотримувався закон, то ці 300–400 млн. грн. і пішли б на підтримку української музики. Тому торік артисти об'єдналися й написали відкритого листа на ім'я Прем'єр-міністра. Коли люди об’єднуються — на них реагують, і під егідою Прем'єр-міністра України була створена робоча група для підготовки відповідних змін у законодавстві України. Також був підписаний Меморандум про співробітництво з Міністерством Внутрішніх справ. Цікаво, що на сьогоднішній день до неплатників застосовуються зовсім різні підходи: у деяких регіонах міліція краще, ніж прокуратура розуміє, що за музику треба платити. В інших регіонах — СБУ перейнялася тим, що музика не повинна звучати безкоштовно. Також ефективними є звернення до суду.
Для прикладу: супермаркет, що не платить за музику і в якому 1% від валового прибутку (саме стільки він повинен відрахувати за музику) становить більше 6 тис. гривень — можна порушувати кримінальну справу.
Інший приклад. Мережа супермаркетів відмовилася платити за музику, і просто вирішила її вимкнути. Без музики вони витримали три місяці. Як виявилося, в залі стало дискомфортно: рівний гул юрби, і стукіт візків, що нагадує чомусь стукіт косток. Як наслідок, відразу впали продажі й керівництво вирішило платити за музику.
Незважаючи на те, що ще не всі користувачі усвідомили, що музика — це теж продукт, за який треба платити, проте, динаміка в цій сфері все ж таки простежується. І на сьогодні більше півтори тисячі барів, кафе, ресторанів, магазинів платять за музику в Українську лігу музичних прав, тому що розуміють — ця музика їм потрібна.

Також Ліга презентувала новий власний сайт http://www.musicliga.org, який призначений для тих, хто використовує музику, для правовласників, журналістів і для всіх, хто цікавиться: скільки треба платити за музику й чому, якими законами регулюється в нашій країні подібні дії, і що загрожує тому, хто ухиляється від сплати роялті. А також багато іншої корисної й цікавої інформації, якою сайт буде поповнюватися щотижня.

Версія для друку