Стандартні питання/відповіді

Чому потрібно платити за музику?

Публічне використання музики завжди переслідує певну мету — створити більш комфортну атмосферу в торговельному залі супермаркету, залі ресторану, у вагонах поїздів залізничного транспорту, за рахунок чого залучити більше клієнтів і, в остаточному підсумку, підвищити прибуток певного закладу. За таких обставин цілком логічно, що така організація повинна сплачувати роялті за музику, що приносить їй прибуток, так само, як вона сплачує за електрику або воду.
Згідно ст.43.  Закону України «Про авторське право й суміжні права»
Використання фонограм і відеограм, опублікованих з комерційною метою:

• допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми), які опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані в цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди за таке пряме або опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм і їхніх копії;
• збір винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюється вповноваженими організаціями колективного управління.

Для озвучування я використовую тільки ліцензійні продукти (диски, касети й т.д.). Хіба я зобов'язаний платити за публічне виконання?

Зобов'язан, згідно п. 4 ст. 8 Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних».
Стаття 8. Маркування контрольними марками
Придбання примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних, маркованого контрольною маркою, не є набуттям прав на публічне виконання, публічний показ, публічну демонстрацію, публічне сповіщення, майновий найм, побутовий чи комерційний прокат записаного на цьому примірнику аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних.
Тому, якщо ви, — немає значення за допомогою якого пристрою — магнітофону, музичного центра, телевізора, радіоприймача або комп'ютера — використаєте фонограму в громадському місці, це вважається її публічним виконанням, за яке потрібно платити: адже музику чують персонал та відвідувачі, які до кола вашої родини або до знайомих ніяк не належать.

Платити за публічне використання музики зобов’язує законодавство України. Це — Закон України «Про авторське право й суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XІІ, а також Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм і порядок його виплати» від 18 січня 2003 р. N 71 і «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права й суміжних прав» від 18 січня 2003 р. N 72.
Збір винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їхнім правомірним використанням здійснюють уповноважені організації колективного управління (в даному випадку - Українською Лігою Музичних Прав).
Розмір винагороди за використання фонограм складає у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003 р. 1% - за використання об' єктів суміжних прав (правовласники: виконавці, продюсери, виробники фонограм) та 1 % - за авторські права (правовласники: автори слів, композитори) від валового прибутку закладу.

Чому Ліга є тією організацією, з якою треба підписувати договір?

Українська Ліга Музичних Прав є уповноваженою неприбутковою організацією колективного управління суміжними правами. Предметом діяльності Ліги є збір і наступний розподіл винагороди (роялті)  за публічне використання фонограм у публічних місцях (кафе, бари, ресторани, супермаркети, транспорт і т.п.).
Існують інші організації колективного управління, які або керують іншими видами майнових прав (публічне сповіщення, скульптура, репрографія, архітектура та ін.), або не є уповноваженими, або існують тільки на папері, або не виплачують роялті правовласникам.
За час свого існування Ліга уклала понад 1 500 договорів з користувачами у різних сферах, зокрема: із закладами громадського харчування McDonald’s, Пузата Хата, Любов і Голод, Козырная карта, MacFoxy, Кофе Хаус, Якіторія, кафе-кондитерськими «Реприза», пабом «Шато», клубом «Sorry, бабушка», кафе «Domino’s Pizza»; мережею магазинів Adidas, ZARA, Terranova, Puma, Marks & Spencer, Respect, Монарх, Monton, Антошка; магазинами побутової техніки: Фокстрот, COMFY; готелями Русь, Radisson SAS, Прем’ер Палац, Hyatt Regency; торговельними центрами: Магеллан,  Metro Cash & Carry, Городок, Sky Mall; супермаркетами Олді, Край та з багатьма іншими.

Скільки заклад (кафе, бар, ресторан, готель, супермаркет і т.д.) повинен платити за публічне виконання музики?

Постанова КМУ №71 від 18.01.2003.  встановлює базову ставку 1% від валового прибутку. Але залежно від характеру використання, виду діяльності, у процесі якого відбувається публічне виконання фонограм, сума роялті може бути зменшена за узгодженням із правовласниками Ліги. Відповідно до отриманих від правовласників повноважень, Ліга має право зменшувати базову ставку виходячи з того, наскільки прибутковим є та або інша установа й наскільки важлива музика для її діяльності. Таким чином, з Лігою можна укласти договір про фіксовані щомісячні ставки.

Чи відносяться до валових витрат суб'єкта господарської діяльності роялті, перераховані в організацію колективного управління?

З 1 січня 2011 року набув чинності новий Податковий Кодекс України. У зв’язку з цим відбулись принципові зміни у правовому регулюванні відносин, пов’язаних із виплатою винагороди суб’єктам творчої діяльності (роялті).

Одним із результатів прийняття Податкового Кодексу України є впровадження різних режимів оподаткування господарських операцій в залежності від суб’єктивного складу цих відносин.

Почнемо з терміну «роялті» (авторський гонорар, періодичні виплати,які перераховуються правовласнику за кожне публічне виконання або інше використання його твору), який практично без змін було перенесено у Податковий Кодекс(п.14.1.2225. ст.14) із Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.1.30. ст.1). Разом з тим, слід відзначити, що до обсягу поняття, що розглядається, законодавець додав винагороду за використання або надання права використання не лише будь — яким авторським, а ще й суміжним правом. Зазначена зміна відтепер надає можливість уникнути застосування правової аналогії (використання якої у податковому законодавстві дуже обмежено) щодо питань кваліфікації виплат за права виконавців та/або виробників фонограм.

Важливими є також правила ст.140 Податкового Кодексу України, що передбачають особливості визнання витрат подвійного призначення, до складу яких потрапляють також витрати зі сплати роялті (винагороди) відповідним одержувачам. Податковий Кодекс встановлює загальне правило , яке зазначає, що витрати, пов’язані з нарахуванням роялті, відносяться до валових витрат платника податку на прибуток, але при цьому наводить низку принципових виключень, зокрема:

Згідно зі ст. 140.1.2. Податкового Кодексу до складу витрат не відносяться нарахування роялті на користь юридичної особи, яка відповідно до ст. 154 даного Кодексу:

1.звільнена від сплати цього податку(громадські організації інвалідів, міжнародний дитячий центр «Артек», ліквідатори ЧАЄС тощо — прик.авт.)

2. сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті 151.1 статті 151 цього кодексу(страхові компанії, виплати нерезидентам тощо).

Українська Ліга Музичних Прав звільнена від сплати податків, але відповідно до ст.157 Податкового Кодексу. Тому не відноситься до організацій, які зазначені вище.

Таким чином, якщо підприємство, що використовує у своїй господарській діяльності музичні твори, перераховує роялті за таке використання до організації колективного управління, то виплати винагороди будуть здійснюватись за рахунок доходу підприємства у звітному періоді, тобто будуть віднесені до складу витрат. 

 Підсумовуючи, треба підкреслити, що суб’єкти господарювання, які здійснюють передбачені законодавством України виплати роялті в уповноважену організацію колективного управління, можуть (згідно з новим Податковим Кодексом України), відносити їх до своїх валових витрат.

Які наслідки можуть бути за неправомірне використання музики?

За «несплачене» публічне виконання фонограм музичних творів ст. 51–2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає санкції у вигляді штрафу від 10 до 200 неоподаткованих мінімумів. Відповідно до ст. 176 Кримінального кодексу України, за порушення авторських і суміжних прав передбачений штраф у розмірі 200—1000 неоподаткованих мінімумів (3400—17 000 грн) або виправні роботи на строк до двох років. Якщо керівництво закладу використовує музику з комерційною метою і при цьому не сплачує роялті, його можуть притягнути як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності залежно від суми боргу закладу за публічне виконання.